10 років тому
3/3/24 07:41
Сторінка Міноборони у Вкантактє, Карле!!
Як 10 років тому починалася наша війна. Френди, мабуть, пам'ятають це моторошне відчуття після надання радою федерації дозволу хуйлу застосувати війська в Україні. При тому, що більша частина суспільства ще не встигла відійти від подій на Майдані та усвідомити, що насправді сталося.
Референдум відбудеться 16.03.2014. Далі будуть перші зради та перші геройства. І перша кров цієї війни (прапорщик ЗС України Сергій Кокурін із сімферопольського 13-го фотограмметричного центру, вбитий гіркінцями, які вже за пару тижнів будуть перекинуті на Донбас). Але до того були два тижні повної невизначеності і сподівань на те, що тодішня наша влада та міжнародні інституції виявлять суб'єктність, вчинивши рішучі дії, а не просто позначать своє існування невиразним белькотінням. Будапештський меморандум, оце от усе... (Зараз звучить дещо наївно та смішно, згоден)
Менше з тим, активна частина суспільства щось робила. І прихована мобілізація почалася вже тоді - перші з наших друзів отримали мобілізаційні розпорядження ще 2 березня 2014, а вже 18 березня стали до лав ЗСУ.
Ми пам'ятаємо. Хоча за відчуттями це було в іншій геологічній епосі.
P.S.: Дякую за турботу, ми живі, цілі та продовжуємо працювати на бавовняних плантаціях, наближаючи нашу Перемогу, попри всі події останнього часу.
Тисячу вибачень перед шановними побратимами та посестрами за рідкі "виходи в етер" - будемо старатися виправлятися. :) Ви, головне, тойво... самі не забувайте в свої щоденнички дописувати, як у вас справи, аби ми за вас усіх не хвилювалися. :))
Якщо накочує журба, просто згадайте, що:
1) "нікакой Украіни больше нєт" ще з 2014 року. Ми вже давно вимерзли без російського газу та загинули в "котлах" на Донбасі під час АТО. Але ж ми є.
2) "Кієв затрідня" намагаються взяти з 2022 року (в підсумку на третій рік повномасштабки ледь Авдіївку вийшло - з втратами, більшими, ніж за 10 років СРСР в Афганістані).
Перемога все одно буде за нами! Лупаймо сю скалу!
Бережіть себе, піклуйтеся про одне одного та тримайте голову холодною, а зброю змащеною. Пам'ятайте: марафон біжимо, не спринт. Наша війна - екзистенційна, тому легкого шляху немає.
Працюємо, Хунто!