Бачу слід за розчаруванням у Савченко здіймається хвиля, яка потопить репутацію "сільського аналітика" діда Свирида.
Я колись давно купив електронну американську книжку про те, як писати статті. Прочитав і поставив чимало експериментів в блогосфері. Виявилося, що рекомендації мають сенс. Головний принцип - кожна стаття має містити одне речення, яке передає вичерпно головну ідею. Решта всього накручується на це речення. Воно може бути в центрі статті, на початку, в кінці - це вже засоби риторичні. Але воно має міститися, інакше ваша стаття буде лише набором тез. Це не означає, що вона не буде подобатися певному колу читачів. Ті. хто звик читати слова та речення, а не шукати зміст, тим може бути до смаку ваші здібності саме у формуванні речень та доборі слів.
Коли з'являється на обрії нізвідки якийсь масовий улюбленець, публіцист чи блогер, спробуйте взяти кілька його текстів та знайти в них оце осьове речення. Якщо воно не знаходиться, а текст все одне вам продовжує подобатися, значить, ви маєте справу зі спробою викликати реакцію ваших емоцій, а не розуму.
Стосовно діда Свирида, то з самого початку мені було очевидно, що ніякої аналітики насправді його промови не несуть. Позитивна тональність, кпини на адресу Путіна та Лаврова, "кулаки за Надю Савченко та інших наших полонених" - все це не інформація і не аналітика, хоча може й бути чисто формально прив'язано до якоїсь події.
Під час емоційного вигоряння публіки в гостру фазу конфлікту це йшло на користь. Але як на фронті стало спокійніше, то брак реальної ідейної платформи все більше й більше ставав наочним. А як знадобилася конкретна позиція по висловлюваннях Савченко, дід Свирид написав незвичайно багато літер, але на цей раз публіку не задовольнив. Що й не дивно, бо не варто очікувати позиції від працівника ЗМІ, яке належить Пінчуку. Спробуйте провести аналіз ваших інших улюбленців, щоб не вигоряти емоційно через наступні розчарування.
є й така думка
Oleg Boyko
Бачу слід за розчаруванням у Савченко здіймається хвиля, яка потопить репутацію "сільського аналітика" діда Свирида.
Я колись давно купив електронну американську книжку про те, як писати статті. Прочитав і поставив чимало експериментів в блогосфері. Виявилося, що рекомендації мають сенс. Головний принцип - кожна стаття має містити одне речення, яке передає вичерпно головну ідею. Решта всього накручується на це речення. Воно може бути в центрі статті, на початку, в кінці - це вже засоби риторичні. Але воно має міститися, інакше ваша стаття буде лише набором тез. Це не означає, що вона не буде подобатися певному колу читачів. Ті. хто звик читати слова та речення, а не шукати зміст, тим може бути до смаку ваші здібності саме у формуванні речень та доборі слів.
Коли з'являється на обрії нізвідки якийсь масовий улюбленець, публіцист чи блогер, спробуйте взяти кілька його текстів та знайти в них оце осьове речення. Якщо воно не знаходиться, а текст все одне вам продовжує подобатися, значить, ви маєте справу зі спробою викликати реакцію ваших емоцій, а не розуму.
Стосовно діда Свирида, то з самого початку мені було очевидно, що ніякої аналітики насправді його промови не несуть. Позитивна тональність, кпини на адресу Путіна та Лаврова, "кулаки за Надю Савченко та інших наших полонених" - все це не інформація і не аналітика, хоча може й бути чисто формально прив'язано до якоїсь події.
Під час емоційного вигоряння публіки в гостру фазу конфлікту це йшло на користь. Але як на фронті стало спокійніше, то брак реальної ідейної платформи все більше й більше ставав наочним. А як знадобилася конкретна позиція по висловлюваннях Савченко, дід Свирид написав незвичайно багато літер, але на цей раз публіку не задовольнив. Що й не дивно, бо не варто очікувати позиції від працівника ЗМІ, яке належить Пінчуку. Спробуйте провести аналіз ваших інших улюбленців, щоб не вигоряти емоційно через наступні розчарування.